ПРАРОДИ́ТЕЛЬКА, и, ж., заст., уроч. Жін. до прароди́тель. Серед знахідок на стоянках пізнього палеоліту трапляються скульптурні зображення жінок, вирізані з кістки або каменю. Вони указують на існування у первісних родових груп культу матері — прародительки (Іст. УРСР, І, 1953, 14); — Та ми ж, кажу, Іване-сину, споконвіку свої, рідні не тільки вірою.. Бо росіянин та українець є рідні брати одної нашої прародительки матері… (Ле, Наливайко, 1957, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 518.