ПРАННЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. Пра́ти. Одна [сорочка] на мені, а друга в пранні (Укр., присл., 1963, 49); Якби хтось сказав, що ця постать здатна в своїм житті до чогось іншого, крім шиття, прання й варіння, ..— висміяв би [Калинович] таку людину (Фр., VI, 1951, 162); — Олімпіаді подобалось, щоб під мороз на річці прала білизну. То до прання я маю смак (Чорн., Визвол. земля, 1950, 213); Прання і прасування білизни, чищення взуття, підмітання, миття й натирання підлоги, приготування їжі значно скоріше виконуються за допомогою засобів побутової механізації (Ком. Укр., 4, 1967, 59).

2. Те, що переться чи підлягає пранню. — Та й прання назбиралося (Ле, Право.., 1957, 16); Більше вона ні слова не сказала матері, а, наклавши на плече гору прання, пішла розвішувати його на тину (Тют., Вир, 1964, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 516.