ПРАВІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до пра́вік. Ніч була темна, небо визоріло, лягло над садками, над фронтом високою смугою правічного Чумацького Шляху (Гончар, Людина.., 1960, 147); Увесь горизонт у вогнистих спалахах газових фонтанів, які з шаленою силою б’ють з глибини, гублячи у вогні свою дику правічну силу (Цюпа, Краяни, 1971, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 505.