ПРАВТО́РИТИ, рю, риш, недок., перех., діал. Запроторювати (у 2 знач.). — Пустіє, глухне наш край!.. — казав іноді Мирон.. — І порядки які тепер настали?.. Свій свого в неволю правторить… (Мирний, І, 1949, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 509.