ПРАВОФЛАНГО́ВИЙ, а, е. Розташований на правому фланзі; протилежне лівофланговий. Сусідня правофлангова частина вдень мала сутичку з ворожою кіннотою (Трубл., І, 1955, 42); В наступну мить Захар уже керував боєм передового правофлангового загону саперів, які боронили міст (Ле, Право.., 1957, 122); // у знач. ім. правофланго́вий, вого, ч. Той, хто замикає шеренгу на правому фланзі. Богдан іде правофланговим, попереду колони (Гончар, Людина.., 1960, 55); Настрій у нього був чудовий, рота йшла легко й весело, і Тарас Григорович крокував з нею в ногу і раз у раз перекидався жартом із правофланговими (Тулуб, В степу.., 1964, 246).

2. у знач. ім., перен. Людина, що є взірцем для інших, з якої беруть приклад. Катерина Олексієнко — одна з правофлангових ударного змагання на комбінаті хімічного волокна (Веч. Київ, 5.VI 1968, 1); У нас є свій правофланговий, по якому рівняються радянські поети — великий Маяковський (Літ. газ., 2.IV 1950, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 509.