ПРА́ВНУКІВ, кова, кове. Прикм. до пра́внук; належний правнукові. Дзвени, [рідне слово] в моїм і в правнуковім домі! (Павл., Бистрина, 1959, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 506.