ПРА́ВНИЙ, а, е.

1. рідко. Спертий на закон, юридично обгрунтований. [Кай Летіцій:] Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, Що син твій знайдеться, як він живий, або ж за нього правна помста буде (Л. Укр., II, 1951, 374); — Кемпбел не мав правних підстав виконувати консульські обов’язки (Кулик, Записки консула, 1958, 214).

2. діал. Справжній. [Сінон:] Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Л. Укр., II, 1951, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 505.