ПРА́ВИТИСЯ1, иться; мн. пра́вляться; недок., рідко. Користуватися певними правилами, законами і т. ін. при управлінні. [Галя:] Цікаво знати, якими ми законами правимося (Мирний, V, 1955, 174).
ПРА́ВИТИСЯ2, влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., розм. Те саме, що пра́вити1 3. Біля містка внизу, на косі.. річки, розташувалися подорожні, що теж правляться до Золотоноші (Ле, Ю. Кудря, 1956, 84).
ПРА́ВИТИСЯ3, иться; мн. пра́вляться; недок. Здійснюватися (про обряди, найчастіше культові: молебні, тризну, панахиду і т. ін.). Сиріткою стоїть у ньому [в селі] церква. Зрідка правиться тут служба божа (Хотк., II, 1966, 351); Можна було подумати, що ця служба правиться не за тюремними гратами, а десь у старенькій церковці (Вас., І, 1959, 203).
ПРА́ВИТИСЯ4, иться; мн. пра́вляться; недок. Пас. до пра́вити3 3. Спів реальним живиться, цим як бритва правиться (Тич., І, 1946, 240).
ПРА́ВИТИСЯ5, влюся, вишся; мн. пра́вляться; недок., рідко.
1. біля чого, коло чого і без додатка. Виконувати якусь клопітку й забарну роботу, поратися. А Чіпка вже правився коло шкоди. Там тин підняв та набив, нові ворота приробив (Мирний, II, 1954, 249); А ми ще не лягли, все правилися (Сл. Гр.).
2. з ким. Розправлятися. — Живемо собі та слухаємо, як гайдамаки правляться з панами (Мирний, І, 1954, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 504 - 505.