ПРАВДІ́СІНЬКО, присл., розм. Справді так; дуже правдиво. — Захисту для гармат тут нема й дати його неспромога, а се небезпечно. — Правдісінько так, — згодився й Лянцкоронський (Стар., Облога.., 1961, 41); — Кращого бочкаря, як Матвій Вирвикишка, правдісінько тобі говорю, хоч і п’ять повітів обійди, то й то не знайдеш (Тют., Вир, 1964, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 500.