ПРАВДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить правду, бореться за неї, шукає справедливості. Бо ж не було чоловіка, хто був би, як він, правдолюбний (Зеров, Вибр., 1966, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 500.