ПРАВДОБО́РЕЦЬ, рця, ч. Борець за правду, виборювач правди. Твердої вдачі пастух, незламний правдоборець, врятував племінне стадо (Горд., Дівчина.., 1954, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 500.