ПО-ІНДИ́ЧОМУ, присл. Як індик, подібно до індика. Не вспіють квартою в ротах пополоскать, — Вже й по-індичому в шинку загерготали! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184); Спочатку щось бубоніло, а потім, коли загалакало сердито по-індичому, то і я почув, і насторожився (Речм., Твій побратим, 1962, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 829.