ПО-СУСІ́ДСЬКИ, присл.

1. Те саме, шо по-сусі́дському. [Митро(читає):] «..Лемки в сірих гунях по-сусідськи розмовляли з покутянами з-над Прута» (Фр., IX, 1952, 38); Побратались вони [звірі], щоб по-сусідськи жить, Ніколи шкоди не чинить (Гл., Вибр., 1951, 110); — Ранок добрий, Дорохтейовичу! Щось привіз?.. — Ні, так прийшов, по-сусідськи одвідати (Стельмах, Хліб.., 1959, 118).

2. рідко. Поруч, у сусідстві. — Хлопці, в якій хаті командири зупинилися?.. — Тут, по-сусідськи (Тют., Вир, 1964, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 391.