ПО-СОБА́ЧИ, присл. Те саме, що по-соба́чому. — Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! (П. Куліш, Вибр., 1969, 180); // Як у собаки. Кузьма.. знову зітхає і по-собачи відданими очима дивиться на Митрофана (Стельмах, II, 1962, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 351.