ПО-ПУСТО́МУ, присл., розм. Даремно, марно. — Не хочу й плати дурної! Яка ціна за день, по-пустому прожитий? (Гончар, Тронка, 1963, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 242.