ПО-П’Я́НОМУ, присл., розм., рідко. Будучи п’яним. Баби такі дивні люди, що чоловік що ляпне по-п’яному, то вони.. роблять із того цілі історії (Март., Тв., 1954, 342); Коли господар жив і шив вдома кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні — безнастанно співав (Коб., III, 1956, 521).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 243.