ПО-ОСОБЛИ́ВОМУ, присл. Не так, як звичайно; незвичайно; особливо. Здавалось, навіть її ім’я багато учнів вимовляли тепер якось по-особливому (Донч., V, 1957, 334); Люди села Миколаївки якось по-особливому веселі (Вол., Озеро.., 1959, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 178.