ПО-МОЛОДЕ́ЦЬКОМУ, присл.

1. Як молодець (у 2 знач.), як молодці; подібно до молодця, до молодців. — А ну, хлопці, до мене! — Марченко виступив наперед, збив по-молодецькому на потилицю козирок (Вас., І, 1959, 101); Денис помітив той погляд. Хтиво поблискуючі щілинки очей його звузились, він по-молодецькому ворухнув плечима (Тют., Вир, 1964, 238).

2. перен. Дуже швидко, з запалом, бадьористо. По-молодецькому злетівши з коня, він козирнув, дзенькнувши острогами (Ю. Янов., І, 1958, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 132.