ПО-ДОМА́ШНЬОМУ, присл. Як удома, як у родині. Якось дивно лунав її по-домашньому теплий материнський голос у цій суворій обстановці (Ткач, Крута хвиля, 1956, 76); Маленькі вікна забито снігом. Але в хаті тепло і якось по-домашньому затишно (Кол., Терен.., 1959, 19); // Як прийнято вдома, в родині; без церемоній, просто. — Панотченьку!.. Знаєте, що у нас усе попросту, по-домашньому (Фр., VII, 1951, 38); Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми: двоє дочок і син, по-домашньому Данько, по святцях — Данило (Гончар, Таврія, 1952, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 754.