ПО-ВІЙСЬКО́ВОМУ, присл. Як військовий, подібно до військового. Прапороносець — стрункий, жилавий, років під тридцять — був по-військовому підтягнутий (Смолич, Мир.., 1958, 51); // Як прийнято, заведено у військових, у війську. Показалася в дверях здоровенна, по-військовому вбрана фігура Грицькова (Фр., VI, 1951, 373); Бутаков ступив кілька кроків наперед і віддав по-військовому рапорт (Тулуб, В степу.., 1964, 432); // перен. Рішуче, не вагаючись. — Тут гарячки, товариство, пороти нічого. Треба з усіх боків обміркувати, а тоді по-військовому — рраз! (Головко, II, 1957, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 671.