ПО-ВЕСІ́ННЬОМУ, присл., рідко. Те саме, що по-весня́но́му. Все зелене доокола. По-весінньому яскраво-зелене (Хотк., II, 1966, 63); По-весінньому замрячило, аж на душі полегшало (Баш, На.. дорозі, 1967, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 645.