ПОЄ́ДНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поєдна́ти 1-4. У віршах поета [М. Бажана] воєдино спаяні сатира й публіцистика, поєднані з народним гумором (Іст. укр. літ., II, 1956, 516); — Та я ж за тим, панночко, і прийшов, щоб з тобою закон прийняти, — сказав пан судденко та й потяг її за руку до стільця, бо вже піп був поєднаний (Кв.-Осн., II, 1956, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 766.