ПОЯЗИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Сказати неправду. Не ймете віри? Може, думаєте: поязичився Свирид Костомаха (Вовчок, VI, 1956, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 494.