ПОЩО́СЬ, присл., заст. Для (задля, заради) чогось. — Нехай лише пан комісар і пан староста довідаються, що тут у мене пощось ведуть людей до присяги в церкві, то зараз скажуть, що то русини бунтуються (Фр., VIII, 1952, 71); Марусяк з Бідочуковим присіли було пощось на хвилину (Хотк., II, 1966, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 493.