ПОЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Щипати помалу або час від часу. Лиш баба простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу (Коцюб., II, 1955, 273); Худоба бродила по вигону, пощипуючи молодесеньку травичку (Тют., Вир, 1964, 181); Акин пощипував струни домбри (Тулуб, В степу.., 1964, 53); Докія.. всім тілом пригортається до Тимофія, чуючи, як щасні сльози пощипують її повіки (Стельмах II, 1962, 175); Затиснутий в куток, Цимбал у задумі пощипував бороду (Гончар, II, 1959, 168); Мороз відчутно пощипував за вуха (Збан., Ліс. красуня, 1955, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 493.