ПОШТО́ВХУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошто́вхувати. Попихані, поштовхувані й потручувані п’яними арештантами.., зірвалися [брати] на цей голос, мов на гасло визволення (Фр., VI, 1951, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 490.