ПОШПИ́ГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пошпига́ти. Посічений, пошпиганий, подертий, Він перебув і ту страшну дорогу (Фр., X, 1954, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 487.