ПОШЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до пошлю́бити. — А це кажуть, що вона ніби пошлюблена з тим низовиком, а опинилася у війську гетьмана Жолкєвського і, певне, за дружину йому в поході править (Ле, Наливайко, 1957, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 486.