ПОШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, док., розм. Швендяти якийсь час. [Сестра Мархва:] У мир, сестро? [Сестра Серахвима:] Та хоч біля миру пошвендяти. Літечко тепле настало, сонечко ясне так гріє… (Мирний, V, 1955, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 480.