ПОША́РКУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. поша́ркувати і звуки, утворювані цією дією. Ще не відкриваючи дверей, почув [Гаврило] тихе пошаркування Юлиних ніг (Тют., Вир, 1964, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 479.