ПОЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, я́ємося, я́єтеся, док. Почепитися за що-небудь (про багатьох або багато чогось; у багатьох місцях). З гуком, із галасом повискакували, [діти] із-за парт, почіплялися за клямку: — Держіть! Давайте ключа! (Вас., Талант, 1955, 22); Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (Н.-Лев., II, 1956, 262); Наліталося по світі, Натомилось павутиння — Почіплялося на вітті, Пообсновувало тиння… (Вирган, В розп. літа, 1959, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 472.