ПОЧУТТЯ́, я́, с.
1. Психічні й фізичні відчуття людини. Виникнення рис характеру дитини залежить від багатьох обставин її життя, але певне значення мають і почуття (Хлібороб Укр., 3, 1969, 36); Експериментатор владний і над такими почуттями, як голод (Наука.., 12, 1965, 23).
2. Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище. Припустімо, що кожна істота тому почуває, Що її первісні частки наділено всі почуттями (Зеров, Вибр., 1966, 187); Цілком можливо припустити, що тварини мають особливе почуття — почуття погоди, яке невідоме людям (Нар. прикмети.. погоди, 1956, 31); Річенко не поворухнувся; він сидів як приголомшений, і видко було, що почуття його всі притуплені (Хотк., І, 1966, 60); * Образно. Розбуди почуття, Що в тобі, може, спить (Сам., І, 1958, 65).
◊ Шо́сте почуття́ — здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення. Дядюшка угадував дорогу шостим почуттям, якого не існує у звичайних людей (Мик., II, 1957, 389).
3. із спол. що, мов, немов, ніби і т. ін. Стан людини, який викликається почуттєвим досвідом. Таке почуття нараз обхопило Марусяка, мов.. йде відкись [звідкись] здалека (Хотк., II, 1966, 250); У Данила було таке почуття, ніби він готується до наступу і, даючи поради, враховує всі деталі майбутньої сутички (Коп., Лейтенанти, 1947, 129); Почуття, що поблизу є людина, яка страждає, перемогло страх (Тют., Вир, 1964, 381); // Правильне або хибне усвідомлення людиною свого значення, ролі в суспільстві і т. ін. З почуттям власної вищості.. пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади (Коцюб., І, 1955, 195); Треба всемірно зміцнювати у людей почуття хазяїна підприємства (Ком. Укр., 8, 1966, 8); // Здатність людини сприймати й усвідомлювати естетичні цінності. Він.. відчував, що до нього поступово повертається і чітка твердість ліній, і почуття колориту (Тулуб, В степу.., 1964, 253); Коли ми опиняємося в музеях або заглиблюємося в томи історії мистецтв, то ще раз переконуємося, наскільки було розвинене почуття краси у наших далеких предків (Мист., 1, 1963, 28); // Здатність людини вміло використовувати властивості чого-небудь. Таке почуття матеріалу досягається тільки довголітньою роботою (Собко, Біле полум’я, 1952, 175).
Естети́чне почуття́ — емоційна реакція людини на естетичні цінності; Націона́льні почуття́ — вияви любові й поваги до свого народу, до його культурних надбань. Виступаючи проти націоналізму і національного егоїзму, комуністи разом з тим завжди якнайуважніше ставляться до національних почуттів мас (Програма КПРС, 1961, 21); Патріоти́чні почуття́ — любов до Батьківщини, відповідальність за її долю і готовність служити її інтересам. Високі патріотичні почуття сповнюють серця будівників комуністичного суспільства (Рад. Укр., 26.III 1950, 4); Почуття́ відповіда́льності — глибоке усвідомлення свого обов’язку перед суспільством, людством, розуміння суті й значення своїх учинків, своєї діяльності. Високе почуття відповідальності за загальну справу, властиве радянським людям з перших днів перемоги соціалістичної революції, дедалі більше розвивається (Ком. Укр., 9, 1967, 60); Почуття́ інтернаціоналі́зму — вияв глибокого усвідомлення міжнародної солідарності трудящих світу в боротьбі за перемогу соціалістичної революції і побудову комунізму. Нашій молоді притаманне високе почуття інтернаціоналізму, пролетарської солідарності (Ком. Укр., 10, 1968, 11).
◊ Почуття́ лі́ктя див. лі́коть; Почуття́ мі́ри див. мі́ра.
4. Емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних подій, явищ. Тут, може, говорить більш почуття, ніж теоретичний розум (Л. Укр., V, 1956, 99); Розум і почуття людини невіддільні одне від одного (Ком. Укр., 6, 1967, 68); // Вияв схвильованості, душевного піднесення. Надаремне молоденький, чорнявий піп.. вкладав.. так багато почуття у свої вигуки: ..парафіян цікавило зовсім не те (Коцюб., І, 1955, 276); Він пробував співати,.. але співав недовго й без почуття (Ю. Янов., II, 1958, 234); Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (Стельмах, І, 1962, 255); // чого. Емоції, викликані певними душевними переживаннями. Ся нещасна руїна в попівській рясі збуджувала радше почуття жалю (Фр., VII, 1951, 16); Пішов додому Чіпка,.. поніс у серці гірке почуття ненависті (Мирний, І, 1949, 148); Його охопило почуття палючого сорому (Тют., Вир, 1964, 162); // Емоційна настроєність. Одягався [Доря] поспішно, з почуттям свята (Коцюб., II, 1955, 374); Вже зникло те почуття тихого відпочинку, що було в першу зиму по приїзді Зоні (Л. Укр., III, 1952, 656); Зараз же його охопило ділове почуття (Тют., Вир, 1964, 329); // Інтуїтивне розуміння, сприйняття, передчуття чого-небудь. Чули те і тюремщики — і якісь лихі почуття закрадалися у потайники їх серця (Мирний, І, 1954, 343); Сторожко ступає по стежці Вутанька. Почуття небезпеки, неясної якоїсь тривоги ні на мить не покидає її (Гончар, II, 1959, 257).
Жи́ти одни́м почуття́м — мати спільні інтереси, бажання, прагнення. Він мій земляк і мій сучасник, Ми все навпіл ділили з ним. І він ровесник мій, і, власне, Жили ми почуттям одним (Дмит., Вітчизна, 1948, 146); Почуття́ гу́мору — здатність людини бачити смішне у певних життєвих ситуаціях і вміти його передавати. — Я ціную, товаришу Рясний, наявне в тобі почуття гумору (Гончар, Тронка, 1963, 114); Стефаник у своїх спогадах відзначав великі здібності Мартовича, його надзвичайно сильне почуття гумору і дар оповідача (Іст. укр. літ., І, 1954, 685).
◊ Гра́ти на почуття́х — використовувати з корисливою метою певні почуття людини. Буржуазія завжди користувалася зброєю націоналізму проти робітничого руху і не пропускала жодної нагоди, щоб грати на національних почуттях мас (Талант.., 1958, 74); Дава́ти (да́ти) во́лю почуттю́ (почуття́м) — виявляти нестриманість, робити щось під впливом настрою. Тут я дав волю своєму почуттю, я говорив, що хочу жити роботою партійною (Л. Укр., III, 1952, 693); Бувало, підпивши, Свирид похитає головою, стукне кулаком по столі і дасть волю своїм почуттям (Стельмах, II, 1962, 29).
5. Любов, кохання; захоплення ким-небудь. Зів’яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (Коцюб., І, 1955, 245); Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, своєї любові (Гончар, Тронка, 1963, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 477.