ПОЧУТИ́ТИ, ти́ш, док., перех., діал. Відчути. Балабуха почутив, що під ним лежить щось тверде й таки добре муляє (Н.-Лев., III, 1956, 26); Яким вернувся пізно додому, ліг спати, спав довго, а прокинувшись вранці, почутив уперше лінощі і длявість в тілі (Н.-Лев., І, 1956, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 476.