ПОЧУРУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм., рідко. Поговорити, порозмовляти. [Влас:] Кожного чоловіка, коли він має зайвий час, тягне промеж люде: чи там почурукати промеж себе, чи згадати колишнє (Кроп., II, 1958, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 476.