ПОЧУМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Чумакувати якийсь час. — Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вечеряти, — сказав батько (Вас., Вибр., 1954, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 476.