ПОЧУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати чужим. Наче нема на тому возі Павла Пороші: почужів він для Зої (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 476.