ПОЧУЖА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док., розм., рідко. Стати чужими один одному, перестати родичатися. Вони кревні, та почужались (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 476.