Про УКРЛІТ.ORG

почовгати

ПОЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. неперех. Човгати якийсь час. Юнак поглянув на свої забруднені чоботи, почовгав підошвами по рогожці, простеленій біля порога (Грим., Кавалер.., 1955, 87).

2. перех. Човгаючи, стерти (підошви, підметки і т. ін.). [Степан:] Не бий ти даремно чобіт, бо тільки підметки почовгаєш (Кроп., I, 1958, 410).

3. неперех., перен. Повільно піти, човгаючи ногами. Мар’я почовгала до свого лігва (Мирний, III, 1954, 171); Він мовчки почовгав у сіни (Козл., Сонце.., 1957, 42); Уляна, зітхнувши, накинула на плечі теплу хустку, почовгала з хати (Тют., Вир, 1964, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 473.

вгору