ПОЧЛЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почленува́ти; // у знач. прикм. Черевце жука почленоване (Зоол., 1957, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 472.