ПОЧИСТІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до чисті́шати. Од того грому одвологло й почистішало повітря: зараз перестав помір на людях (Н.-Лев., IV, 1956, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 472.