ПОЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, перех. Док. до чи́стити. І вони, почистивши трохи свою молдуванську, заболочену вчора одежу, не гаючись, подались у дорогу (Коцюб., І, 1955, 352); — А чобіт і досі не почистила? — гукнув пан з кімнати (Мирний, III, 1954, 151); Пошпортала [Катерина] ще біля квітів, почистила ліхтарі (Вільде, Сестри.., 1958, 450); Птиця почистила синії крила (Мал., Звенигора, 1959, 258); — Пробач, Миколо. Вже почистили [полк], — доповів Тишлер. — Тридцять чоловік вигнали з полку і десятьох відправили в трибунал (Довж., І, 1958, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 472.