ПОЧИВА́ЛЬНЯ, і, ж., заст. Спальня. Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних, І до Марусиної почивальні Шле наперед рабинь своїх безмовних (П. Куліш, Вибр., 1969, 422); Проста на вигляд світлиця воєводи спорожніла. Це була і вітальня, і почивальня, і кабінет старого Острозького (Ле, Наливайко, 1957, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 469.