ПОЧЕ́СТКА, и, ж.

1. етн., заст. Частування, пригощання. Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть [шинкарка] (Барв., Опов.., 1902, 260).

2. розм., рідко. Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 469.