ПОЧЕРВО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почервони́ти. Приміряє [Еней].. То смертоносний той меч, а то панцир із міді твердої, Червонуватий, кривавий, мов хмара грізна, олов’яна, Що, почервонена сонцем, виблискує сяйвом відбитим (Зеров, Вибр., 1966, 255); Слідом за нею галасливо влетів у своєму довгому кожушку, у військовій ушанці почервонений морозом Юрасик (Баш, На.. дорозі, 1967, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 466.