ПОЧЕ́ЗНУТИ, не, нуть; мин. ч. поче́з, ла, ло і поче́знув, нула, ло; док. Зникнути (про все або багато чого-небудь, всіх або багатьох). На якийсь час після того, як він одружився з Домною, «дурні думки», що ще змалечку мучили його, почезли (Коцюб., І, 1955, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 466.