ПОЧАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка, рідко. Зачекати з чим-небудь, відкласти здійснення чогось. [Калеб:] Браття, я б ще гадав йому [Річарду] почасувати — тож і Содому бог почасував — він, може, схаменеться (Л. Укр., III, 1952, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 464.