ПОЧАРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, розм. Док. до чаркува́тися. — Нумо, хлопці! За ваше здоров’я! — високо підніс руку [Варава], а потім почаркувався з усіма близнятами (Стельмах, Хліб.., 1959, 87); Сусіди мої привітні, завше готові допомогти. Більшість із них — люди тверезі, але дехто не без того, щоб іноді почаркуватися (Літ. Укр., 28.I 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 463.