ПОЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почави́ти 1. З’ясувавши в чім річ, Килигей презирливо покривився, довбнув носком чобота купу почавленого мила (Гончар, II, 1959, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 463.