ПОЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поцілува́ти. Він підходить до неї і цілує її, але не в руку, а в щоку. — Якове, що з тобою? — аж віями закліпала молодиця і долонею витерла поціловане місце (Стельмах, І, 1962, 489).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 460.