ПОХРУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм. Хрумати стиха або час від часу. Хропіли під возами заїжджі, коні похрумували сіно (Гончар, І, 1959, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 459.